військовий режим

1) право сильного

2) воєнний закон; диктаторський закон

* * *

1. n

1) ліжко, постіль; ложе; одр

2) нічліг

3) клумба; грядка

4) бот. місце насіння (в стручку)

5) русло (ріки); дно (моря)

6) полотно (залізниці)

7) геол. горизонт, шар, верства

8) тех. станина, рама

9) друк. талер

2. v

1) класти в ліжко; укладати спати

2) лягати в ліжко

3) ночувати; залишатися на нічліг

4) саджати, висаджувати (рослини); садити

5) слати підстилку

6) тех. ставити на фундамент

* * *

1) ліжко, постіль; ложе; матрац; підстилка; шлюбне ложе, шлюб; пoeт. смертне ложе, могила (тж. narrow bed, bed of dust)

2) нічліг

3) клумба; грядка

4) c-г. ґрунт, підготовлений під посів

5) бoт. місце насіння ( у стручку)

6) зарість

7) русло ( ріки); дно ( моря); ложе ( океану)

8) дор. полотно дороги

9) бyд. підмурок; ряд цегли кам'яної кладки; верхня або нижня грань цегли

10) гeoл. горизонт; залягання, пласт; підстильний шар

11) тex. станина, рама; тex. шабот ( молота)

12) пoлiгp. талер; опорна плита

13) метал. під; тex. шар, насипка

14) стенд, установка

1) класти у ліжко; вкладати спати; лягати в ліжко

2) саджати, висаджувати ( рослини)

3) стелити підстилку ( для тварин)

4) cпeц. ставити на основу або на фундамент

5) гeoл. нашаровуватися

6) заст. брати дружину на шлюбне ложе

- international act

1) ліжко, постіль; ложе; матрац; підстилка; шлюбне ложе, шлюб; пoeт. смертне ложе, могила (тж. narrow bed, bed of dust)

2) нічліг

3) клумба; грядка

4) c-г. ґрунт, підготовлений під посів

5) бoт. місце насіння ( у стручку)

6) зарість

7) русло ( ріки); дно ( моря); ложе ( океану)

8) дор. полотно дороги

9) бyд. підмурок; ряд цегли кам'яної кладки; верхня або нижня грань цегли

10) гeoл. горизонт; залягання, пласт; підстильний шар

11) тex. станина, рама; тex. шабот ( молота)

12) пoлiгp. талер; опорна плита

13) метал. під; тex. шар, насипка

14) стенд, установка

1) класти у ліжко; вкладати спати; лягати в ліжко

2) саджати, висаджувати ( рослини)

3) стелити підстилку ( для тварин)

4) cпeц. ставити на основу або на фундамент

5) гeoл. нашаровуватися

6) заст. брати дружину на шлюбне ложе

НАЦІОНАЛІЗМ УКРАЇНСЬКИЙ - деяка сукупність ідей та уявлень, в яких наголошується цінність нації. Джерела Н.у. вбачають передусім у поезії. Шевченка, де Н.у. виступає як поєднання цінності особи та нації, самобутньої культури та державної незалежності. Принципи Н.у. політичного вперше були чітко сформульовані Міхновським, потім Н.у. виступає важливим складником "популізму" (у розумінні ідеалізації простого народу як основи нації - Грушевський), консерватизму - у наголосі на еліті як носії культури і національної єдності (Липинський), а також складником деяких варіантів соціалізму та комунізму (націонал-комунізм). Внаслідок поразки Української Народної Республіки та утвердження авторитарних і диктаторських режимів у сусідніх державах (Польща, Росія) та поширення ідей інтегрального націоналізму в Зх. Європі, в 20-ті рр. в Зх. Україні виникає інтегральний націоналізм, одним із впливових ідеологів якого став Донцов. Філософськими засадами його політичної публіцистики був ірраціоналізм, волюнтаризм, елітизм. Н.у. в формулюванні Донцова не став загальноприйнятою ідеологічною доктриною націоналістичного руху 20 - 30-х рр. у Зх. Україні; крім того, він зазнавав критики (часто нищівної) і в націоналістичних колах. Більш зважені та помірковані версії Н.у. розвивали Вассиян, Сціборський та ін. Загалом Н.у. інтегральний (військовий) становив реакцію на домінування сили в міжнародних і міжнаціональних взаєминах, коли єдиним способом виживання нації могла бути тільки орієнтація на силу в протистоянні агресивним диктаторським режимам. Такою силою стала Українська повстанська армія, котра в боротьбі за незалежну Україну від 1941р. до поч. 1950 р. змушена була вести боротьбу і проти нім. фашизму, і проти рос. імперіалізму, прихованого за вивіскою СРСР. У ході цієї боротьби ідеологія Н.у. зміщувалася в бік визнання важливих елементів демократії та відмови від тенденцій ксенофобії, наявних в русі в період його формування. У післявоєнний період тільки од кін. 50-х рр. (особливо в 60-х рр.) став можливим культурний, інтелектуальний та громадський рух, який наголошував цінність нації як культурної самобутності у поєднанні із цінністю особи. Цей рух містив також більш-менш приховані, рідше - відкрито висловлені політичні вимоги (від розширення автономії до незалежності). Провідними постатями руху були Василь Симоненко, Іван Світличний, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Василь Стус, Михайло Брайчевський, Валентин Мороз та ін. Виникли також окремі нелегальні політично спрямовані групи (група Лук'яненка-Кандиби та ін). У 70-х рр. рух поступово набуває виразного правозахисного характеру, проте він не мав єдиної ідеології і об'єднував широкий спектр орієнтацій - від прихильників "соціалізму з людським обличчям" та націонал-комунізму до "чистих" демократів і таких, які вважали здобуття державної незалежності основною метою Ф. ілософське підґрунтя руху також включало різні інтелектуальні тенденції: найбільший вплив мав екзистенціалізм, ревізіонізм, почасти аналітична філософія. З кін. 80-х та в 90-ті рр. XX ст. наголос на нації як носієві культурної самобутності та державної незалежності став важливим складником ідеології укр. націонал-демократів - широкого політичного руху, що його від кін. 80-х рр. репрезентує низка громадських організацій та партій. Ідеологія націонал-демократизму зберігає наголос на цінності нації як носія культурної ідентичності та державної незалежності, з одного боку, та гаранта прав людини, з іншого. В умовах, коли зберігається загроза культурній ідентичності українців внаслідок експансії рос. мови і культури, ідеологія укр. націонал-демократів не може її ігнорувати і, відтак, мусить поєднувати в собі громадянський та культурний аспекти. Н.у. у вузькому розумінні слова (коли політичні організації використовують термін "Н.у." як самоназву) представлений низкою організацій та партій, найвідоміші з яких ОУН, КУН та ін. В їх ідеології більшою чи меншою мірою наявні опозиції щодо лібералізму та громадянського націоналізму. Попри початковий період досліджень націоналізму в Україні до певних здобутків у цій галузі слід віднести антологію "Націоналізм" (Київ, "Смолоскип", 2000), підготовлену групою вчених з дослідження світового та укр. націоналізму на базі Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України.